обід

I `обід

о́бода, ч.

1) Зовнішня частина колеса, звичайно обведена шиною. || Зовнішня частина круглого або циліндричного предмета. || Обруч, залізне кільце, що його набивають для скріплення круглого або циліндричного предмета; рихва.

2) Те саме, що обвід.

II об`ід

-у, ч.

1) Споживання їжі серед дня, між сніданком і вечерею. || Пригощання, яке влаштовують удень з якогось приводу, з певної нагоди. Давати обід. Званий обід.

2) Їжа, признач. для споживання вдень. Лишати без обіду.

3) розм., заст. також обі́ди, -ів, мн. Середина дня, коли звичайно обідають; обідня пора.

••

Під обі́д — близько середини дня.

По обі́ді — а) на початку другої половини дня; б) у другій половині дня.